Поради психолога

ТОЧНА НАУКА РОЗВИВАЄ ТВОРЧІ ЗАДАТКИ, або

МАТЕМАТИКА ДЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

Діти в дошкільному віці прагнуть до творчості. Про це свідчить їхнє бажання не за зразком розв’язувати завдання чи придумати власні способи використовувати об’єкти довкілля.

У кожній справі дитина прагне експериментувати, щоб відкрити щось нове. Часто вихователь сприймає таке пізнання об’єктів довкілля як неправильну поведінку, порушення правил дій з предметами.

У грі дитина переставляє колеса з більшого автомобіля на менший та навпаки, випробовує можливості іграшкового транспорту.

Під час малювання дитина досліджує властивості різних матеріалів і прагне залишити сліди від фарби на столі, руці, одязі, з’ясовує, чи схожий слід від фарби на аркуші. Її цікавить також інший край пензля: скільки фарби можна набрати на нього, чи залишить вона сліди та які.

Вихователь не бачить за цим початків вияву творчих якостей — сміливого мислення, ініціативи, фантазії, допитливості тощо. Проте науковці вважають, що саме ці якості стануть джерелом для розвитку творчої особистості.

ЯКІ ТВОРЧІ ЯКОСТІ РОЗВИВАТИ

Вихователі розвивають творчість дітей у процесі художньої діяльності, адже вона має великий потенціал для розвитку. А наукові дослідження останніх років доводять, що точні науки також допомагають формувати та розвивати творчі якості.

Одна з таких наук — математика. Сприятимуть розвитку творчості у дітей дошкільного віку такі математичні завдання, які потребують нестандартних рішень та пошуку декількох способів розв’язання.

ОСОБИСТА ТВОРЧІСТЬ

Особливість творчості дітей в тому, що вони для себе відкривають давно відомі знання. Це — особиста творчість. Вона відрізняється від суспільної творчості, продукт якої мають визнати інші. Тож вихователь має ознайомити дитину з математичним поняттям так, наче вона сама відкрила його та відчула радість цього відкриття.

Як це зробити? Запропонуйте дітям завдання: поділити навпіл модель головки сиру — предмет, який не можна зігнути. Підкажіть використати мотузок, паперову смужку, круг відповідно до розміру головки сиру. Діти мають відшукати способи розв’язати завдання. Вони розмірковують, виявляють ініціативність, спостерігають. Дайте їм змогу висловити найнеймовірніші пропозиції. Разом з дітьми перевірте їх.

Нехай діти попрацюють із моделлю головки сиру, зробленою з солоного тіста, відтак перевірять результат на вагах.

Казка «Двоє жадібних ведмежат»

Скористайтеся запитаннями, аби допомогти дітям вибрати способи дій:

Ø 

Чому ведмежата не змогли поділити сир навпіл? Як їм допомогти?

Ø 

Як можна поділити на дві однакові за величиною частини предмет, якщо його не можна зігнути?

Ø 

Як використати мотузку? Яку сторону сиру можна виміряти мотузкою? Яку фігуру утворила мотузка на сирі? Як поділити мотузку навпіл? Куди тепер прикласти половину мотузки?

Ø 

Де потрібно розрізати сир?

Ø 

Чи однакові за величиною частини сиру ми отримали? Чому ви вважаєте, що частини однакові за величиною? Як це можна довести? Чи можна назвати їх половинами?

Ø 

Як мотузка допомогла нам поділити сир на дві однакові частини?

Вихователь не дає готову інструкцію, як виконати завдання. Він активізує мислення дітей, спираючись на досвід, за допомогою запитань спрямовує їхню думку та дії до необхідного результату.

УЯВА

Розвитку уяви сприятимуть завдання типу «Зроби однакові предмети різними». Аби сформувати уявлення про склад числа з одиниць, запропонуйте дітям розфарбувати по три-п’ять предметів із набору — чашки, тарілки тощо. Нехай вони прикрасять предмети по-різному.

Зазвичай діти добирають різнокольорові олівці відповідно до кількості предметів, усіляко комбінують їх. Щоб виявити винахідливість кожної дитини, можна ускладнити завдання.

Запропонуйте їм розфарбувати всі предмети олівцем одного кольору так, щоб вони відрізнялися один від одного.

Якщо діти скажуть, що це неможливо, запитайте їх, що можна різне зобразити на цих предметах. Покажіть дітям вироби посуду, розфарбованого монохромними кольорами — коричне­вим, синім, чорним.

Діти можуть намалювати:

Ø 

геометричні фігури — круг, трикутник, квадрат, овал;

Ø 

точки — у різній кількості;

Ø 

лінії — пряма, хвиляста, ламана, під різними нахилами;

Ø 

портрети — власний та членів родини.

Аби діти по-різному прикрасили набори предметів, зверніть їхню увагу на малюнки тих, хто першими виконали завдання. Спону­кайте проявляти щирість та взаємодопомогу. Відтак, нехай вони презентують свої роботи та розкажуть, хто зображений на портретах, де чия чашка тощо. Це сприятиме розвитку не тільки оригінальності, а й товариськості.

Отже, під час засвоєння математичного поняття «склад чис­ла з одиниць» діти відкривають для себе багато нового та незвичного — багатоманітність в одноманітності, красу в непривабливому, множину в одиничному. Вчаться сприймати об’єкти довкілля, не тільки як ціле й нероздільне, а й помічати деталі та розуміти їхнє призначення.

КМІТЛИВІСТЬ

Завдання на розвиток кмітливості розвивають уміння аналізу­вати, увагу, самостійність, навчають визначати властивість об’єктів. Вони мають бути цікаві дітям.

Завдання «Знайди спільне»

Під час спостереження у природі діти розглядають зображення комах — комара, муху, бджолу, осу. Знаходять, що в них спільного, а це шість лап. Відтак вихователь показує зображення павука та запитує, скільки в нього лап та чи комаха він. Дітей вражає те, що раніше не викликало сумніву, павук — це не комаха.

Дорослі інколи також дивуються, зокрема такому:

Ø

їжак не їсть яблук;

Ø

у білого ведмедя шерсть не білого кольору;

Ø

квадрат — прямокутник.

ФАНТАЗІЯ

Ефективні для розвитку фантазії завдання та ігри на кшталт «Перетвори», «У прямокутному королівстві», «З якого королівства предмет», «Визнач, з якої казки звірі», «Розклади речі».

Аби розв’язати завдання, діти складають і малюють різні предмети, в основі яких геометричні фігури. Такі завдання формують у них стійкий інтерес до математичної діяльності, тому що діти мають змогу виявляти ініціативу, самостійність.

Важливо помічати та підтримувати нестандартний підхід до ви­конання завдань.

Зображення більшості предметів у дітей відрізняються фор­мою, кольором, розміром, кількістю фігур, які вони обрали. Однак є незвичайні малюнки, у які діти додають до предметів незвичні деталі, як-от:

Ø

гвинт гелікоптера — до будинку;

Ø

колеса — до каструль.

Пояснювали діти так: «Мій будинок має гвинт, як у гелікоптер Він може літати»; «У моїх каструль є колеса. Вони можуть їздити».

ДОПИТЛИВІСТЬ

Особливо дітям подобаються ігри в парах, приміром одна дитина задумує предмет, інша за допомогою запитань угадує його. Ці завдання сприяють розвитку допитливості. Діти практикуються формулювати запитання, які допоможуть швидко знайти потрібний предмет серед подібних.

Пара дітей отримує картку із зображенням сукні та ґудзиків до неї. Вихователь пояснює, що у ляльки Наталочки на сукні відірвався ґудзик. Пропонує допомогти їй та дібрати новий.

Одна дитина подумки обирає ґудзик, друга відгадує, який він має вигляд та запитує: «Він квадратний? Має форму квітки? Пелюсток чотири? На ньому два отвори?».

Важливе правило: відповідати тільки «так» або «ні».

Після того як дитина знаходить ґудзик, вона розфарбовує його, аби він пасував до сукні.

Інший варіант — описати предмет. Пара дітей сідають обличчями одне до одного. Перша дитина має скласти розповідь про характерні ознаки одного з предметів, які зображені на картці – посуд, меблі, головні убори, сукні. Друга дитина вгадує його. Наприклад, дитина бере картку, на якій зображені куртки, сукні, шуби. Зображення цього одягу різної довжини та з різною кількістю ґудзиків, різного фасону тощо. Дитина каже: «Її вдягають взимку, вона тепла, має капюшон, має п’ять ґудзиків, вона не дістає до колін. Що це?».

ВИНАХІДЛИВІСТЬ

Розвитку винахідливості сприяють завдання на кшталт «Розклади речі», під час яких діти працюють із множинами. На перших заняттях слід навчити вихованців утворювати множини за однією ознакою, відтак за двома. Після цього запропонувати самостійно знайти правило поділу множини на підмножини: кольором, формою, розміром. Приміром, вихователь показує дітям багатокутники різної форми та пропонує уявити, що це речі Зайчика.

Допоможіть Зайчику прибрати в будинку. Як можна на­звати ці геометричні фігури одним словом? (Багатокутники). Фігури — це речі. Придумайте правило, як розмістити речі та розкладіть їх на дві полиці. (Фігури можна розподілити за ознакою форми — на п’ятикутники та шестикутники, за ознакою величини — на більші та менші).

Які фігури розташували на верхній полиці, а на нижній? Доведіть свою думку.

Під час виконання завдання діти дивуються, коли на верх­ню полицю поклали усі фігури червоного кольору, а на нижню — трикутники.

Отже вихователь передбачив, що червоні трикутники — пересічні множини, де елемент належить до першої та другої підмножини. Куди класти їх? Проблему розв’язують усі разом. Діти пропонують зробити ще одну полицю для них, змінити принцип сортування, не брати такі речі, якщо їх нікуди класти.

 

 

ЩО ВИКОРИСТОВУВАТИ

СЮЖЕТНО-РОЛЬОВА,  ДИДАКТИЧНА ГРА

Великий простір для творчості створюють сюжетно-рольові, дидактичні ігри з математичним змістом, як-от «Магазин», «Пошта», «Порт» тощо. Для цього вихователі створюють такі ігрові ситуації та умови, за яких виникає практична необхідність у математичних діях.

Аби організувати гру «Магазин», вихователь разом із дітьми має підготувати ігровий матеріал — виготовити іграшкові цінники, банкноти, вивіски, підготувати товар тощо. Наприклад, на картках діти малюють декілька хлібобулочних виробів. У ході гри:

Ø

продавець — знаходить картку із замовленою кількістю продуктів (хліба, бубликів, пиріжків тощо);

Ø

покупець — перевіряє, чи правильно виконано замов­лення.

У грі «Ательє» діти об’єднуються в команди «модельєрів» та «дизайнерів». «Модельєри» виготовляють одяг із різного матеріалу — одноразового посуду, пластмасових пляшок, поліетиленових пакетів тощо, — добирають та поєднують елементи костюмів за формою, величиною. «Дизайнери» працюють над оздобленням. Вони створюють орнаменти, розглядають доцільність їх розташування на тій чи тій частині одягу. Під час дефіле або демонстрації моделей діти визначають практичність, призначення виготовлених костюмів, як-от фартухів для трудової діяльності, рятувальних жилетів для малечі тощо.

ПРИСЛІВ’Я ТА ЗАГАДКИ

Аби розвивати оригінальність думки, формувати незалежність суджень, учити сміливо мислити, слід використовувати прислів’я з математичним змістом. Вихователь має пояснити дітям їхнє значення, наприклад:

Ø

Кінь на чотирьох ногах, але й той запинається;

Ø

Горе на двох — півгоря, радість на двох — дві радості;

Ø

Улітку один тиждень рік годує;

Ø

Літній день за зимовий тиждень;

Ø

Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

Формувати потребу в інтелектуальній праці, готовність до ризику дають змогу загадки, як-от:

Ø

Сім родичів віком однакові, а іменами різні (дні тижня);

Ø

Назви три дні тижня, не називаючи їхні імена (вчора, сьо­годні, завтра);

Ø

Що більше з неї береш, то більшою вона стає (яма);

Ø

Собака — три, корова — два, кіт — три, віслюк — два, коза — два. А свиня скільки? (хрю — три звуки).

Важливо при цьому спонукати дітей відповідати на запитання такого типу: «Чому ти думаєш, що це… ?», «Які слова загадки тобі про це підказали?», «Хто або що має схожі властивості?», «Чи підказали тобі числа відповідь? Чому?».

ЛАБІРИНТ

Дошкільники залюбки розгадують лабіринти. Такі завдання розвивають увагу, інтуїцію, цілеспрямованість. Ступінь складності просування в них визначають:

Ø

довжина шляху;

Ø

кількість глухих кутів і виходів;

Ø

наявність перешкод тощо.

З допомогою ігор-лабіринтів діти вчаться логічно прокладати ходи, перебирати всі можливі варіанти, аналізувати. Навчати дітей розгадувати лабіринти ліпше поетапно.

На першому етапі використовують прості лабіринти. Діти мають знайти шлях від одного об’єкта до іншого, минаючи перешкоди. Це лабіринти на кшталт «Допоможи Іванові-Царевичу знайти шлях до стріли», «Знайди безпечний шлях Айболитю до Африки» «Допоможи Маркізу-Карабасу знайти шлях до замку».

Шлях діти вказують олівцем. Аби ускладнити завдання, запропонуйте їм знайти на карті інші можливі шляхи та відмітити їх олівцями різного кольору.

На другому етапі діти правильний шлях лабіринтом відображають на схемі, яка відтворює ігрове поле схематично. Мапа лабіринту при цьому має бути перед очима дитини.

Після того, як діти засвоять правила проходження лабіринту, слід ускладнити завдання.

У лабіринті «Коза і капуста», потрібно:

Ø

пройти кожною стежиною;

Ø

полічити кількість капусти, яка росте поряд з нею;

Ø

обрати стежину, вздовж якої росте найбільше капусти;

Ø

розфарбувати цю стежину.

Кількість капусти діти мають позначити відвідною цифрою.

У грі-лабіринті «Знайди схему» діти визначають схему. Послідовність фігур на схемі вказує шлях до будинку Баби-Яги. Вихователь пропонує декілька таких схем із фігурами:

Ø

квадрат, ромб, трикутник, прямокутник, круг;

Ø

квадрат, круг, ромб, прямокутник;

Ø

квадрат, ромб, п’ятикутник, круг;

Ø

квадрат, ромб, прямокутник, круг.

На мапі лабіринту зображені будинки та доріжки до них. До будинку Баби-Яги веде стежка з фігурами вздовж неї. Дитина визначає послідовність фігур та обводить потрібну схему.

У лабіринті «Знайди дорогу до театру» можна рухатися тільки по квадратах. Ігрове поле складається з різних геометричних фігур або тільки з квадратів та прямокутників.

На третьому етапі дітям пропонують складні лабіринти. Пересуватися в них дають змогу коди — стрілки за напрямом руху та цифра, яка позначає відстань руху у кількості клітинок. Після того, як діти виконали завдання, вони самі складають схеми проходу лабіринтом.

Важливо навчити дітей дотримуватися правил: спинятися на поворотах, обстежити усі проходи, подумки шукати вільний коридор.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Аби ефективно розвивати творчість дітей, після розв’язання будь-якого математичного завдання слід оцінювати критерій «оригінально» (за Оленою Кононко). Важливо одразу навчити дитину його розуміти та застосовувати. Для цього вихователь має детально аналізувати діяльність дитини, помічати та заохочувати випадкові та усвідомлені дії не за шаблоном або зразком.

Діти розв’язують завдання на орієнтування в просторі. Вони розфарбовують предмети, що знаходяться справа від ведме­дя. Майже всі діти взяли олівець зеленого кольору, хоча на за­няття давали олівці дванадцяти кольорів. Деякі розфарбували пейзаж в осінніх тонах — жовтогарячий, червоний, жовтий кольори.

Вихователь запропонувала розглянути пейзажі, назвати вико­ристані кольори, помилуватися зображенням та після заняття дорозфарбовувати його.

Відтак привернула увагу дітей до малюнка Катрусі. Дівчинка розфарбувала пеньок у синій колір. Вихователь запитала: «Чому пеньок синій?». Відповідь дівчинки була оригінальною: «Він змерз».

Вихователь попросила дітей придумати, як можна зігріти пень. Вони активно пропонували різні варіанти, зокрема: вкрити листям, побудувати будинок, одягти на нього шубу, по­дарувати ковдру, намалювати сонце, попросити хутряних зві­рів обійняти пеньок.

ОЛІВЦІ ТА ФАРБИ

Розвивати уяву дають змогу завдання на кшталт домалюй, розфарбуй. Якщо дитина швидко розв’яже завдання, вихователь може запропонувати розфарбовувати на картці те, що їй подобається. Це дає змогу іншим працювати зосереджено та запобігає інтелектуальній пасивності цієї дитини. Діти охоче зафарбовують предмети, добирають кольори, домальовують зображення.

У завданні «Полічи кількість яблук» ті діти, які полічили яблука та позначили їх кількість відповідною цифрою, розмальовують яблука. Миколка розфарбував їх синім кольором — це чарівні яблука. Олена використала п’ять різних кольорів — від жовтого до яскраво червоного — та назвала «наливне яблучко». А Тарас розфарбував яблука білим кольором. Хоча на білому аркуші цього кольору не видно, хлопчик впевнено відповів, що це — білий налив.

Отже, в будь-якій діяльності можна розвивати творчість дитини. Для цього дайте змогу дитині шукати варіанти розв’язання завдань та підтримуйте її творчі пошуки, заохочуйте запитання та відповідайте на них, дивуйтеся разом з дитиною її знахідкам. Радійте самі та вчіть дитину радіти її досягненням.

 

ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ:

Проблему творчості досліджували Віталій Андрєєв, Надія Кічук, Яків Пономарьов, Світлана Сисоєва тощо. Науковці створили декілька класифікацій. Найбільша класифікація визначає 60 якостей, які притаманні творчій особистості.

Серед них науковці називають, зокрема такі: знання, пам’ять, допитливість, спостережливість, уява, наполегливість, вразливість, інтуїція, фантазія, вигадка, ініціативність, сміливість мислення.

 

Лариса Зайцева, професор кафедри дошкільної освіти Бердянського державного педагогічного університету, д-р пед. наук, професор

 

 

 

РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВОЇ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ

У ПРОЦЕСІ РОБОТИ З КАЗКОЮ

 

Розвиток зв'язного мовлення дітей дошкільного віку є одним із завдань процесу на­вчання. Метою мовленнєвого розвитку випускника дошкільного закладу є сформована комунікативна компетенція.

Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбува­ється її соціалізація. Мовленнєва компетенція є однією з провідних базових характе­ристик особистості, що формується на етапі дошкільного дитинства. Саме тому слід звертати значну увагу на розвиток мовлення дітей дошкільного віку у навчальному закладі.

Чотирирічні діти, які спілкуються вдома українською мовою, мають чималий словни­ковий запас, певною мірою володіють мов­ними та граматичними навичками. Якість во­лодіння рідною мовою залежить від багатьох чинників.

Основними серед них є:

·        

Рівень культури того мовного середови­ща, в якому перебуває дитина.

·        

Увага, яку приділяють батьки розвитку мовлення дитини.

·        

Загальний розвиток малюка.

У роботі з дітьми рекомендується широко використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші та опо­відання українських письменників. Усе це є невичерпним джерелом розвитку мов­лення, збагачення словникового запасу і водночас сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття лю­бові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Викорис­тання фольклорних матеріалів, народних традицій сприяє вихованню доброти, чуй­ності, лагідності, чемності.

Спілкуючись із дітьми, треба проявляти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячому садку, під­тримувати, заохочувати, виховувати любов до українського слова. Робота над розвитком мовлення дітей багатогранна. Вона перед­бачає удосконалення вимови, збагачення й активізацію словникового запасу, розвиток граматичних умінь, а також умінь спілкуван­ня між собою (ведення діалогу), зв'язно, по­слідовно розповідати про побачене, почуте. Вихователю слід виявляти інтерес до розпо­відей дітей, заохочувати до них. Уміння роз­повідати приносить велике задоволення ди­тині, покращує її настрій, зміцнює віру в свої сили. Діти люблять слухати розповіді не тіль­ки вихователя, а й своїх однолітків. Практика підтверджує, що дітей-розповідачів завжди поважають їхні товариші.

Навчити дітей розповідати — важливе завдання як вихователів дошкільного закладу. Уміння зв'язно і послі­довно розповідати відіграватиме неабияку роль у шкільному навчанні. Лише в результа­ті систематичного, планомірного навчання та вправляння діти зможуть навчитися гарно розповідати.

П'ятирічні діти мають розповідати з допо­могою вихователя відомі їм казки та оповідан­ня, вчитися розказувати про те, що їх ціка­вить.

А шестирічні діти повинні свідомо пе­редавати зміст літературного твору на осно­ві запитань вихователя; самостійно складати зв'язні розповіді про події з життя у дитячому садку і вдома, про те, що зображено на ма­люнку, вживаючи при цьому правильну гра­матичну форму слів; вчитися відповідати на запитання дорослих коротко і докладно.

Важливим завданням для розвитку мовлен­нєвої творчості дітей є вміння переказувати. У старшій групі діти переказують відомі їм казки та коротенькі оповідання. Твори для переказів мають бути нескладними, з цікавим змістом, написані образно і зрозумілою дітям мовою.

Дуже добре і легко переказують діти на­родні казки про тварин. Казка захоплює їх своєю художньою мовою, дієвістю, повто­ренням висловів, пісеньками («Колобок». «Ру­кавичка», «Коза-Дереза» тощо)

Які вимоги ставляться до переказу?

Дитина повинна переказувати зміст твору, не пропускаючи суттєвих деталей, правильно розуміти значення провідної ідеї.

Вибираючи художні твори для дошкільнят, спочатку слід звертати увагу на ті казки, які ви можете не читати, а переповідати дітям. Це дасть змогу бачити очі дітей, їхню реакцію на вашу розповідь. Не переривайте свій пере­каз перекладом чи поясненням, не порушуйте цілісне сприймання твору.

Розповівши чи прочитавши казку, слід ста­вити заздалегідь продумані запитання, щоб з'ясувати, чи зрозуміла дитина зміст твору. Стежте за мовою малюків, за правильністю побудови речень, за тим, щоб вони не пропускали чогось важливого.

Діти старшого дошкільного віку прагнуть самі придумати оповідання чи казку. У них досить розвинена творча уява, є певний жит­тєвий досвід і вміння зв'язно висловлювати свої думки. Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей, що є од­ним із важливих завдань виховання дошкіль­нят. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться із чотирирічного віку. Тема казки має бути близькою дітям, пов'язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише за цієї умови активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події і си­туації з власного життя, комбінують їх. У про­цесі цієї роботи розвивається мова. Щоб дити­ні було легше складати казку чи оповідання, дорослому слід підказати різні варіанти роз­витку подій у їхніх казках. Наприклад, пропо­нуючи дитині тему «По гриби, по ягоди», слід зазначити, хто пішов до лісу, для чого пішов, що трапилось, кого зустріла дівчинка, як зна­йшла дорогу додому — може, їй хтось до­поміг? Ефективно для розвитку фантазії придумувати закінчення до казки.

Для створення казки потрібно не тільки вміти визначати ті завдання, що постають перед персонажами у нових умовах, а й бачити шляхи їх вирішення. Рівень знань вихователя щодо прийомів та методів творчої діяльності теж має бути досить високим.

Готуючись до «перетворення» казки (тоб­то створення нової), виконайте такі завдання: виберіть будь-яку казку і пригадайте, які риси героїв подобаються, а які ні і чому. Визначте, які вчинки героїв ви вважаєте гідними наслі­дування, а які ні. А тепер спробуйте поміняти місцями позитивних та негативних персона­жів або уявіть якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету тієї казки, що ви створюєте. До цієї серйозної роботи можна долучити членів ро­дини чи друзів.

Створювати казку — це цікава справа для всіх!

 

Активізація словника за допомогою дидактичних ігор

(рекомендації)

В активному словнику чотирирічних дітей може бути ДО 2000 слів. У другій молодшій гру­пі у словник малюків уводять слова, що озна­чають якості та властивості предметів (те­плий, холодний, м'який, великий, металевий, скляний), форму (круглий, довгий), величину (великий, трохи менший), дію (возити, носити, читати, спати), а також узагальнюючі слова (іграшки, меблі, посуд), колір (синій, білий).

Основним методом словникової роботи є дидактичні ігри з іграшками, картинками, предметами та словесні дидактичні ігри «Ча­рівний мішечок», «Що це?», «Що змінилось?», «Відгадай, що заховали», «Погодуємо ляль­ку», «Покладемо ляльку спати», «Лялька іде на прогулянку», «Обладнаємо ляльці кімна­ту», «Купання ляльки», «Назви одним словом», «Що росте на городі, а що — в саду», «Скажи навпаки», «Назви, який?». Для закріплення й активації словника використовуються за­гадки.

Щодня слухаючи дітей, переконуєш­ся, що основи активного словника людини формуються не «потім», не «колись», а зараз, у комплексі з іншими розумовими здібнос­тями. Більше того, цей словник — фундамент розвитку дитини. Мислення без мови не роз­винеться далеко.

Загальновідомо, що чим вища рухова ак­тивність дитини, тим інтенсивніше розвива­ється її мова.

Мова — один із основних елементів у рухових вправах. Ритм віршів сприяє роз­витку координації, загальної і тонкої мото­рики. За допомогою віршів виробляються правильний темп мовлення, дихання. Про­цес рухової активності відбувається за участю мови. Чому людина починає використовувати жести, коли не може пригадати слово? Чому дитина, зосереджено зайнята письмом, ма­люванням, допомагає собі, невимушено ви­сунувши язика? Ці процеси взаємопов'язані. Розвиваючи дрібну моторику пальців рук і загальну моторику дитини, ми покращуємо її мовлення.

Вправа «Хвилі»

Пальці зчеплені в «замок», прогинати кисті, пальці вгору-вниз.

Вправа «Потягеньки»

Долоні на столі, піднімати кінчики пальців.

Вправа «Кліщі»

Долоні на столі, почергово стискати і роз­тискати.

Вправа «Пружинка»

Одночасні, пружні натискування кінчиків пальців однієї руки на кінчики пальців другої.

Вправа «Пальчики вітаються»

Усіма пальцями руки по черзі доторкнути­ся до великого пальця.

Вправа «Схованка»

Починаючи із мізинця по черзі всі пальці затиснути в кулачок.

До таких вправа належать і вправи «Гребі­нець», «Сходинки»; «Багатоніжка»; «Чоловічки»; «Зайчик вухатий»; «Будиночок»; «Вікно»; «Стіл»; «Стільчик» та ін.

Ігри з пальчиками із використанням народних потішок, віршів створюють сприятливий емоцій­ний фон, забезпечують гарне тренування пальців, вчать уважно слухати і розуміти зміст потішок, які є чудовим матеріалом для вивчення мови.

Спілкування дітей із однолітками і дорослими займає важливе місце в їхньому житті.

Під час розмови дуже важливо знайомити дітей з елементарними правилами спілкування: говорити спокійним, лагідним голосом, дивитися в очі співрозмовнику, уважно слухати. не перебивати, не розмахувати руками.

Сприятливо впливають на процес спілку­вання ігри з дидактичною Іграшкою.

Дидактична гра «Нова лялька»

У групі з'являється нова лялька. Лялька ві­тається, знайомиться з дітьми. Діти розгляда­ють її.

Пропонується показати ляльці нашу групо­ву кімнату. Діти по черзі називають предмети і пояснюють, для чого вони потрібні.

Таким чином, у дітей формується до­брозичливе ставлення до тих, хто прийшов до групи вперше.

Можна запропонувати малюкам різні ситу­ації з метою формування навичок спілкуван­ня. Наприклад: ви побачили маленьку дівчин­ку, яка стоїть посеред вулиці і плаче.

Що ви зробите? Про що запитаєте її?

Формувати вміння спілкуватися можна за допомогою читання і заучування напам'ять віршів, що містять діалог, а також народних ігор. Такі вірші краще читати за ролями (ди­тина—дорослий або дитина—дитина), інсце­нувати. Це сприяє розвитку діалогічного мов­лення: «Де ти, білочко, живеш?..», «Гуси-гуси, га-га-га...», «Кицю Мура, де ти була?..», «Пташ­ко маленька, де твоя ненька?», «На маківці си­діла, дрібен мачок дзьобала», «Дзьоб, дзьоб, дзьобаночок, ходи, пташко, у таночок!».

Ознайомити дошкільнят із художнім тво­ром можна у різний спосіб: читати його з книжки, напам'ять (вірш), переказувати. Каз­ки зазвичай розповідають, а оповідання — чи­тають. Діти усвідомлюють, що книжка — дже­рело знань, почуттів, привчаються любити її. Книжки для дітей дошкільного віку містять ілюстрації, роздивляючись які малюк прига­дує зміст казки.

Із метою закріплення змісту знайомої каз­ки використовують такі дидактичні ігри:

·      

«Незнайко помилився» — розповідь казки з помилкою, діти виправляють;

·      

«А що було далі?» — продовження казок. («Колобка не з'їли», «Рукавичку не знайшли».)

 

Перш ніж діти навчаться про щось розпо­відати, слід сформувати в них вміння перека­зувати казки, оповідання. Твори повинні бути доступні для розуміння, прості. У молодшій групі малюків навчаємо передавати зміст до­бре відомих казок, коротких оповідань за ба­жанням дитини, переказ змісту казки спільно з вихователем. При цьому використовуємо ілюстрації, картинки, різні види театру.

 

Основні форми роботи та види діяльності з дітьми,

які записуються вихователем у календарному плані

Форми роботи	Рекомендації
1	2
РАНОК
Бесіди, спостереження	Тема, об’єкт, мета, запитання
Індивідуальна робота з дітьми та батьками, попередня до занять робота	Індивідуальна робота з дітьми може відбуватися за різними розділами програми, з використанням певних дидактичних ігор
Самостійна ігрова діяльність, малорухливі ігри	Для гри назва, мета (вид)
Рухливі ігри	Рухливі ігри – 2-3 (з різними видами рухів): назва гри, основний рух, матеріал
Дидактичні ігри	Назва, мета, матеріал
Трудові доручення, культурно-гігієнічні навички (КГН)	Вид роботи, з ким
Заняття	Тип, вид, з якого розділу, тема, програмовий зміст, матеріал, хід заняття (план)
ПРОГУЛЯНКА
Бесіди, спостереження	Тема, об’єкт, мета; обладнання, запитання
Художня література, фольклор	Назва твору, автор, вид роботи з твором, під час якого виду діяльності буде використаний
Трудові доручення	Вид, мета, матеріал, інвентар
Екскурсії, цільові прогулянки	Піший перехід 1 р/т. Екскурсії у природу плануються 1р/квартал з метою спостереження за змінами у природі у зв’язку із змінами пір року
Фізкультурний комплекс, рухливі ігри, вправи   День здоров’я	Фізкультурний комплекс проводиться у ті дні, коли за розкладом немає заняття з фізкультури (вказати номер комплексу). Рухливі ігри – 2-3 (з різними видами рухів): назва гри, основний рух, матеріал День здоров’я організовується 1 р/м
Індивідуальна робота з різних розділів програми	Індивідуальна робота з усіх розділів програми по черзі. Може відбуватися з використанням дидактичних ігор, дібраних відповідно до певного розділу програми. Не менше 3-х разів на тиждень слід планувати індивідуально-диференційовану роботу з фізичного розвитку дітей.
Дидактичні ігри	Назва, мета, матеріал
Самостійна ігрова та рухова діяльність	Атрибутика, іграшки
ДРУГА ПОЛОВИНА ДНЯ
Бесіди, спостереження	Тема, об’єкт, мета, запитання
Художня література	Назва твору, автор, вид роботи з твором (бесіда за твором, вивчити, ін.), під час якого виду діяльності буде використаний
Праця, трудові доручення	Вид, мета, матеріал, інвентар
Самостійна художня діяльність	1 р/т, вид, матеріал
Театралізовані ігри (ігри-драматизації, інсценування), розваги	Тема, вид: театр. діяльність – 1 р/т, музичні розваги – 1р/м, фізкультурні розваги – 1р/м (15-20 хв, , 35-40 хв), фізкультурне, музичне свято – 1р/квартал
Ігрова  діяльність	Вид гри (дидактична, настільно-друкована, будівельно-конструктивна, гра з піском і водою), мета. Рухлива гра: назва, вид рухів (1-2 гри) Сюжетно-рольова гра – 1 гра цілий тиждень прописується тема, етап гри. Один раз (двічі) на тиждень у календарному плані фіксується ускладнення
Гурткова робота	Згідно з режимом дня
Індивідуальна, попередня робота	Індивідуальна робота з дітьми може відбуватися з використанням  дидактичних ігор відповідно до розділу. Мета, з ким проводиться
Щоденник спостережень	Конкретні зміни у знаннях, уміннях, навичках дітей з різних видів діяльності, незвичайні події тощо

ЩОМІСЯЧНА СТРУКТУРА ОРІЄНТОВНОГО

 КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУВАННЯ

Розділ І. Розклад занять (або мережа).

Розділ ІІ.  Ранкова гімнастика. Прописуються по два комплекси на місяць із зазначенням назви комплексу, рухів, кількості повторів виконання вправ.

Розділ ІІІ. Гімнастика пробудження після денного сну (гігієнічна гімнастика, повітряні ванни в русі, коригуюча гімнастика).Один комплекс на місяць. Прописується назва комплексу, рухи та їхня кількість.

Розділ ІV. Фізкультура на свіжому повітрі. Чотири комплекси на місяць. Фізкультурний комплекс на свіжому повітрі проводиться у ті дні, коли за розкладом немає заняття з фізкультури. Вказується номер комплексу.

Розділ V. Загартовуючі процедури.

Розділ VІ. Культурно-гігієнічні навички.

Розділ VІІ. Робота з родиною. Визначаються: форма роботи (вид), тема, термін проведення, ПІП батьків (ім᾽я, прізвище дитини).

Розділ VІІІ. Пішохідний перехід. Вказується день тижня в який буде проводитися пішохідний перехід. У календарному плані прописується місце прямування дітей. Прогулянки за межі дитячого садка на природу (пішохідні переходи) здійснюють у першу половину дня. Під час проведення пішохідних переходів необхідно вчити дітей дотриму­ватися дисципліни та ознайомлювати їх з правилами дій пішоходів на вулиці. В усіх вікових групах під час пішохідних переходів доцільно проводити рухливі ігри та ігрові вправи.

Розділ ІХ. Свята, розваги, самостійна художня діяльність, художня література.

ПРИМІТКА

СПОСТЕРЕЖЕННЯ У ПРИРОДНОМУ, ПРЕДМЕТНОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ ОТОЧЕННІ

Спостереження здійснюються як за натуральними об’єктами, так і за об’єктами на картинах, картинках, в альбомах тощо. Слід пам’ятати:

1.  

Першого дня кожного місяця треба пояснювати дітям назву місяця.

2.  

Першого дня кожної пори року слід ознайомлювати дітей з календарем природи та правилами його ведення.

3.  

Наприкінці кожного місяця або кварталу проводити бесіди за малюнками у календарі природи.

4.  

Раз на тиждень планувати розглядання альбомів за пізнавальною темою тижня/дня (як природознавчою, так і соціальною).

5.  

Раз на тиждень у визначений за розкладом день планувати бесіди та спостереження з питань безпеки життєдіяльності та валеологічної освіти.